Семінар для вчителів які працюють в інклюзивних класах.

ДОСВІД

Психологічні рекомендації супроводу дітей

 з особливими освітніми потребами

Херсонська академія неперервної освіти        29.03.2017 рік

Виступ перед слухачами курсів . 

Цікавий, новий досвід.  

Інтеграція дітей з порушеннями психофізичного розвитку в загальноосвітній школі становить складну проблему. Її позитивне розв'язання дуже бажане, оскільки як кожна дитина, а особливо з психофізичними вадами, маючи потенційні можливості повноцінного розвитку як особистість, громадянин, потребує якомога ширших контактів із навколишнім світом. Проте саме лише перебування у широкому соціумі без спеціальної педагогічної роботи, спрямованої на ввекдення дитини у предметний світ і світ людських стосунків, ще не розв'язує проблеми.

Крім того, такі діти потребують дбайливого дотримання охоронного режиму та лікарського контролю, що необхідно забезпечити в інклюзивному класі загальноосвітньої школи. Без забезпечення всіх умов, необхідних дитині з особливими освітніми потребами, форсована інтеграція в загальноосвітньому просторі може завдати непоправної шкоди її здоров’ю, а отже – і формуванню особистості в цілому.

Особливо важливе значення має правильно організоване виховання та навчання дітей з вадами у розвитку в дошкільний період  та в шкільному віці. Саме в цей час закладаються передумови становлення особистості, цілісного розвитку потенційних можливостей дитини.

Залучення до масових навчальних закладів дітей з особливими потребами вимагає від усіх учасників цього процесу певного перегляду традиційних поглядів щодо мети, функцій, організації роботи закладу. Проте до найактуальніших  проблем успішної реалізації інклюзивного навчання належить питання професійної підготовки педагогів,  яким слід опанувати відповідні знання та навички.

Уміння налагодити партнерські стосунки з батьками такої дитини – також одна із складових успіху. При цьому слід пам'ятати, що дуже часто не лише дитина стає аутсайдером, а й самі батьки, замикаючись у своєму горі. Крім того, вони дуже чутливі до найменшої критики на адресу своєї дитини; їхній метод виховання часто проявляється в гіперопіці, що обмежує активність дитини, не дає їй виявити ініціативу, самоствердитися, формує егоцентричні установки. Тому нам, учителям, дуже важливо показати батькам можливості розвитку їхньої дитини, що їй під силу зробити самій, а в чому слід допомогти. Запорукою добрих стосунків між сім'єю і школою є некритичне ставлення і повага. Батьків також обов’язково треба залучати до освітньо–виховного процесу, запрошувати брати участь у складанні індивідуального навчального плану.

Розроблені методичні рекомендації допоможуть вдосконалити роботи з дітьми і полегшити  роботу вчителям.