Коли діти класом збираються їхати на екскурсію, ваш син повертається до вас
і каже: «Я не хочу сідати в автобус. У мене болить живіт. Будь ласка, не
примушуй мене сідати в автобус». Ви зіщулюєтесь від досади й думаєте: «Ну ось,
знову почалося». Чому такий чудовий ранок повинен перетворюватись на якусь
неймовірну проблему?
Ви дивитесь на дитину й бачите непідробний жах. Ви хочете втішити її,
полегшити її надмірне занепокоєння, що стало вже невід'ємною частиною її
повсякденного життя. Спочатку ви намагаєтесь використовувати логіку: «Синку,
давай пройдемося трохи й потім повернемось в автобус. Водій – справжній
професіонал, з ним можна почуватись безпечно!». Дитина не рухається з місця.
Ви намагаєтесь запевнити її, що все буде добре: «Я обіцяю, усе буде в
порядку. Синку, подивись на мене... ти довіряєш мені, правда?». Дитина киває.
Та за кілька секунд шепоче: «Будь ласка, не примушуй мене сідати в цей
автобус».
Ви вдаєтесь до гніву: «Сину, ти сядеш у цей автобус просто зараз або на
тебе чекатимуть серйозні наслідки. Жодного планшета цілий тиждень!». Дитина
дивиться на вас так, ніби ви відправляєте її на смерть. Син повільно
піднімається в автобус... переможений. Ви дивитесь йому вслід і почуваєтесь
просто жахливо...
Якщо вам це знайоме, знайте: ви не самотні. Більшість батьків готові гори
звернути, щоби полегшити біль своєї дитини. Батьки тривожних дітей (як часто
кажуть, «тривожно-недовірливих») заради них готові пересувати планети й зірки.
Боляче дивитись, як ваша дитина проявляє занепокоєння з приводу ситуації, яка,
правду кажучи, здається зовсім не страшною. Але ось у чому справа: мозок вашої
дитини такі ситуації сприймає дійсно загрозливими. Адже навіть гіпотетичні
загрози можуть призвести до реальної реакції нервової системи. Ця реакція, ця
відповідь організму й називається тривогою.
Багато людей страждають від виснажливих занепокоєнь і хвилювань. Багато
дітей пропускають заняття у школі, різні заходи й погано сплять ночами просто через неспокійні,тривожні думки в голові. Багато батьків страждають від пригніченості й почуття
безпорадності, день у день спостерігаючи такий стан своїх дітей.
Хоча не існує єдиного правильного універсального способу подолання тривоги,
є безліч чудових методів, заснованих на дослідженнях, якими легко оволодіти і
які можуть допомогти вам впоратись із дитячими тривогами.
Неможливо повернутись назад у часі й навчити молодого себе справлятись із
тривогами малюків. Але можна навчити цих навичок якомога більше батьків і дітей
зараз. Крім того, можна навчити дітей не просто виживати в ситуаціях тривог і
турбот, а і знаходити реальний сенс, мету та щастя життя. У цій статті
запропоновано дев'ять порад для батьків неспокійних, тривожних
(тривожно-недовірливих) дітей, які можна застосовувати просто зараз.