Психологічна
служба освітньої установи є інтегративним явищем, що являє собою єдність
чотирьох складових або аспектів, – наукового, прикладного, практичного та
організаційного.
Місією
психологічної служби є створення психолого-педагогічних умов, які забезпечують
духовний розвиток кожної особистості що є складовою навчально–виховного
процесу, її душевного комфорту, що лежить в основі психологічного здоров’я та
гармонійного функціонування в умовах ефективної та продуктивної діяльності
закладу освіти.
Основні види діяльності практичного психолога: психологічна просвіта; психологічна профілактика;
психологічне консультування; психологічна діагностика;
корекційно–відновлювальна та розвивальна робота.
Психологічна
служба покликана підвищувати психологічну культуру вчителів та учнів,
забезпечувати належний рівень їхньої психологічної компетенції, сприяти
психологічній підтримці навчально – виховного процесу та допомагати у
розв’язанні різноманітних особистих і професійних проблем, які мають
психологічне підґрунтя.
Професійні
дії практичного психолога реалізуються в таких основних видах діяльності:
Діагностика: соціальне і психолого-педагогічне обстеження всіх
учасників навчального процесу; моніторинг змісту та умов індивідуального
розвитку дітей та підлітків, визначення причин, що утруднюють розвиток та
навчання.
Профілактика: систематична робота, спрямована на попередження
відхилень у розвитку особистості, профілактику виникнення конфліктів та проблем
у міжособистісних стосунках тощо.
Психологічна
експертиза: визначення психічних
якостей, здібностей та перспектив розвитку особистості, структури та змісту
спілкування в колективі у відповідь на запити різних органів управління системи
освіти, оцінка психолого-педагогічної ефективності нових технологій навчання та
виховання тощо.
Психологічна
прогностика: проектування змісту та
напрямків індивідуального розвитку дитини, складання на цій основі життєвих
планів, визначення тенденцій розвитку групи, міжгрупових процесів, освітньої
ситуації в цілому, участь у плануванні освітньої політики тощо.
Консультативно-методична
допомога всім учасникам
навчально-виховного процесу з питань навчання та виховання, розвитку дітей та
допомога органам державного управління освіти в оцінці професійної придатності
педагогічних та управлінських кадрів.
Психолого-педагогічна
корекція: здійснення
психолого-педагогічних заходів для усунення відхилень в індивідуальному
розвитку та поведінці, у міжособистісних та міжгрупових взаєминах, формування
адекватної життєвої перспективи, подолання різних форм девіантної поведінки
тощо.
Психологічна
просвіта: підвищення психологічної
культури всіх учасників навчально-виховного процесу, роз'яснення змісту,
завдань психологічної служби тощо.
Соціально-психологічна
реабілітація: надання
психолого-педагогічної допомоги учасникам навчально-виховного процесу, які
перебувають у кризовій ситуації, перенесли психічні травми, стреси, тяжкі
хвороби тощо з метою адаптації до нових умов.
Основні
напрямки роботи психологічної служби в школі такі:
- Готовність
до школи. Адаптація учнів.
- Робота
з дітьми, які потребують особливої уваги.
- Психологічна
підтримка обдарованих дітей.
- Психологічний
супровід професійного самовизначення.
- Робота
з педагогічним колективом.
- Формування
психологічного здоров’я учнів, психологічна просвіта.
Шкільні психологічні служби існують у багатьох країнах світу.
Відрізняються вони чисельністю дітей, які обслуговує один психолог, що очевидно
впливає на спектр і якість психологічних послуг, які педагогічні психологи
можуть запропонувати.
Безумовно, що для
того, щоб діти, які потребують психологічної підтримки і допомоги, змогли
одержати її своєчасно, потрібно значною мірою збільшити кількість педагогічних
психологів. Без цього вони будуть продовжувати працювати в умовах крайнього
напруження і з обмеженим ефектом.
Основний обов'язок психолога—
консультація шкільного персоналу з питань навчання і виховання учнів.
Робота з дітьми, які потребують особливої
уваги.
Важливим у діяльності психологічної служби є створення системи психологічної
підтримки дітей пільгових категорій і схильних до девіантної поведінки, яка
реалізується через проведення індивідуальних консультацій та
корекційно-розвивальної роботи з дітьми.
У психологічному розвитку підлітка основна роль належить системі
соціальних взаимоотносин з навколишніми. Відомо, що одна з найважливіших
особливостей підліткового періоду – бурхливий фізичний і половий розвиток, що
усвідомлюється й переживається підлітками. Так, під впливом посиленого
функціонування залоз внутрішньої секреції підвищується збудливість їхньої
нервової системи. Тому нерідко спостерігається дратівливість, надмірна
уразливість, запальність, різкість і тощо.
Останнім часом учителі та психологи відзначають зростання
кількості дітей з труднощами засвоєння навчальних програм, проблемою
самоконтролю і взаємовідносинами в класних колективах, скутістю учнів,
проблемами в розвитку творчих здібностей та бідністю уявлень про оточуючий світ
в плані активного співіснування в ньому.
Передусім це зумовлено недостатнім рівнем когнітивно-особистісного
розвитку учнів. Тому в процесі педагогічної діяльності використовуються
заняття, які допомагають дітям розвинути особистісні якості, покращують та
активізують розумову діяльність, допомагають у виховній роботі щодо
налагодження взаємостосунків між учнями, покращення психологічного клімату в
колективі.
Комментариев нет:
Отправить комментарий